6 лютого – особлива дата в календарі нашого міста. Саме цього дня, понад вісім десятиліть тому, Марганець був остаточно звільнений від нацистських окупантів. Це свято не лише про військову звитягу, а й про незламність духу людей, які вистояли в найтемніші часи.

Окупація Марганця тривала довгих 29 місяців (з серпня 1941 року). Для міста, яке завжди славилося своєю працею та видобутком руди, ці роки стали періодом жорстких випробувань: шахти та заводи були фактично виведені з ладу. Тисячі містян були вивезені на примусові роботи до Німеччини, сотні загинули від терору та голоду. Та попри небезпеку, у місті діяв підпільний рух, який наближав день перемоги як міг.

Звільнення Марганця відбувалося в межах Нікопольсько-Криворізької наступальної операції. Бої за ці землі були надзвичайно запеклими через стратегічне значення марганцевих родовищ – Гітлер тримався за них до останнього, розуміючи цінність металу для військової промисловості.

Визволення прийшло взимку 1944-го. Попри люті морози та складний ландшафт, радянські війська змогли прорвати оборону ворога. 6 лютого вулиці міста нарешті почули рідну мову та побачили прапори визволителів.

Сьогодні ми згадуємо тих, хто не повернувся з поля бою, і тих, хто відновлював Марганець із попелу та руїн у повоєнні роки.
На жаль, історія зробила крутий віраж, і сьогодні наше місто знову змушене відчувати на собі подих війни, здригаючись від обстрілів російських військ з боку тимчасово окупованого Енергодара.
Але досвід наших предків доводить: темрява завжди відступає. Як і в далекому 1944-му, Марганець залишається містом-трудівником, містом-Героєм, яке вміє чекати на мир і вірити в перемогу.

Ми пам’ятаємо ціну свободи вчора. Ми знаємо ціну незалежності сьогодні.
Зі святом, марганчани! Сил, витримки та скорішого миру нашому рідному місту!